У січні 1918 р. більшовицькі війська під загальним командуванням М. Муравйова почали рухатися залізницями на Київ з трьох напрямків.
Керівництво Центральної Ради, намагаючись затримати рух ворожих військ до столиці, спрямувало свої збройні формування на ділянку залізниці Гребінка – Крути. Ці формування складалися з підрозділу гайдамаків, загону юнкерів військової школи імені Б. Хмельницького та добровольчого куреня київських студентів і гімназистів під командуванням А. Гончаренка. Вони зайняли оборону по обидва боки залізничного насипу біля станції Крути. Курінь студентів і гімназистів було поділено на чотири взводи та направлено на лівий фланг, безпечнішу ділянку. Три взводи зайняли позиції в окопах, а четвертий, що складався з наймолодших та тих хто не вмів стріляти, перебував у резерві. Загальна кількість українських оборонців становила до 650 осіб. Більшовицькі війська, які наступали проти них, мали перевагу в живій силі майже вдесятеро.
Бій під станцією Крути розпочався уранці 29 січня 1918 р. і тривав понад п’ять годин. У ході бою українські підрозділи проявивши стійкість відбили перші запеклі ворожі атаки. Проте почали закінчуватись набої та снаряди для гармати. До ворога ж прибуло підкріплення з бронепотягом. Надвечір А. Гончаренко, щоб уникнути оточення ворогом позицій оборонців, вирішив вивести українські підрозділи з поля бою.
Проте у сум’ятті бою один загін студентів, чисельністю до 30 осіб, потрапив у полон. Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир, та вийшли прямо до станції Крути, вже зайнятої ворогом. Червоногвардійці, розлючені загибеллю багатьох своїх бійців, розстріляли 27 полонених юнаків.
У бою під станцією Крути українські підрозділи втратили майже 300 бійців. Ті, кому вдалося уціліти, організовано відступили на потязі до Києва. Відступаючи вони розібрали залізничну колію затримавши на декілька днів наступ більшовицького війська на столицю.
Бій під Крутами є трагічною сторінкою боротьби за незалежність України, а стійкість виявлена українськими бійцями стала символом незламної мужності та беззастережної любові до власної Батьківщини.